Геноцид. Міграція. Постлюдина

Politosophia

У середу, 21 листопада 2012 р., о 19:00 у Чернівцях у Культурно-мистецькому центрі «Українська книга» з відкритою лекцією «Геноцид. Міграція. Постлюдина» виступить координатор Міждисциплінарного дослідницького проекту «Politosophia» Святослав Вишинський. Організатор: Міждисциплінарна дослідницька група «Politosophia» за сприяння Чернівецької обласної організації Всеукраїнського об’єднання «Свобода». В рамках лекції буде розглянута проблема людської ідентичності та її перспективи у XXI ст. у світлі технократії, біополітики та міграційних процесів. Захід відбудеться за адресою: м. Чернівці, Центральна пл., 10 (2 поверх, «Literatur Cafe»). Вхід вільний.

3 коментарі

Повний відео-запис лекції:

На веб-сайті «Politosophia» також викладений відскановий план лекції з детальними статистичними даними, etc.

«Закат Европы, угаданный Шпенглером, – явление не одномоментное, это надолго. Он может ускоряться – такими явлениями, как нынешний раскол Евросоюза. А может замедляться – такими явлениями, как Брейвик. <...> Он показывает, до чего дошло. Он не спасение от кризиса, конечно, – он знак, насколько этот кризис глубок. Вызван он диктатурой политкорректности, диким консьюмеризмом, классом иждивенцев, мифом о глобальной деревне и мультикультурализме и в огромной степени постмодернизмом – а постмодернизм ведь и есть постоянный поиск нового во всем, в потреблении особенно… При постмодернизме происходит банализация истины. То есть напоминать о простых и верных вещах становится нельзя – это банальность, пошлость, это все уже было… Говорить правду тоже нельзя, неполиткорректно – правда редко бывает удобной. Если Европа сумеет обновиться – она уцелеет, если нет – измельчает и вымрет, но это вопрос столетий». (Андрей Кончаловский, «Если что — немедленно уеду из России и откажусь от гражданства!», «Собеседник», 30 ноября 2012 г.)

Андрухович вважає з точністю до навпаки. Цей постійний пошук нового — свідчення молодості, розмаїття культур, форм, кольорів шкір. Нове суспільство, нові можливості, більше ступенів свободи.
У будь-які часи відбувається «баналізація істин», але баналізація вчорашніх істин, тому що істина це те, шо оновлюється щомиті, так вона актуалізується, перестає бути банальною, людина не повина триматися істин, вона має народжувати їх щомиті. А вчорашня істина погано пахне, нею тхне. Це не відкриття Кончаловського. Але чи варто про це шкодувати? Кончаловському треба викинути свої істини, йому самому з ними нудно. Власне, як інашому суспільству треба розпрощатися із постійним пошуком правди вчорашнього дня. Кочаловський — добрий режисер, але він — стара людина, Святославе, якщо ви часто спілкуєтеся зі старими людьми, можливо помітили у багатьох відчуття апокаліпсису. Свій кінець вони плутають із кінцем світу. І ці відчуття (майже) ніколи не виправдовується. Скажу більше, якщо ці сумні старі щось сприймають позитивно, якщо вони відчувають, що істини повертаються, то це і загрожує апокаліпсисом. Почитайте уважно побутові мемуари спогади між світовими війнами. Як старше покоління було у захопленні від «повернення істин».